Як індустріальні парки стають точкою зростання української промисловості
Матеріал підготовлено на основі інтерв’ю співзасновниці PB Energy Consulting Олени Подольської виданню UA.NEWS, публікується з дозволу редакції.
Індустріальні парки сьогодні — один із головних інструментів відновлення української економіки. Вони дозволяють бізнесу швидше релокувати чи запускати виробництво у безпечніших регіонах, отримувати державні стимули та створювати нові робочі місця.
Чому про індустріальні парки заговорили знову
Дискусія про податкові пільги для промислових зон точилася в Україні ще з 2006–2007 років — за прикладом західних індустріальних зон. Закон «Про індустріальні парки» ухвалили у 2012-му, але реальна реформа почалась лише з 2021 року, а у 2022-му запрацювали митні та податкові пільги для учасників. Це й запустило справжній інтерес бізнесу.
Серед головних переваг статусу учасника парку:
- звільнення від податку на прибуток, якщо власники не виводять дивіденди;
- відсутність митних зборів на імпортоване обладнання;
- звільнення від ПДВ на це обладнання.
Олена наголошує: індустріальний парк — це насамперед комерційний проєкт, а не «державна роздача» землі й пільг. Інфраструктуру хтось має спочатку побудувати за власні кошти. Сьогодні в Україні зареєстровано 111 таких парків, хоча статус можуть втратити ті, що фактично не розвиваються.
Що потрібно, щоб створити парк
Мінімальна ділянка — 10 гектарів, статус підтверджує Міністерство економіки. А далі починається найскладніше: облаштування інфраструктури коштує від 10 до 20 млн доларів. Держава частково компенсує ці витрати — до 150 млн грн, що суттєво знижує фінансове навантаження на засновників.
Екосистема навколо парків
У найкращому вигляді парк — це не просто ділянки під забудову, а кластерна екосистема: бізнес-центри, тренінгові центри, гуртожитки для працівників. Попит на навчальні центри особливо високий через дефіцит кваліфікованих кадрів на виробництвах.
Показовий приклад — індустріальний парк «Біла Церква», заснований Василем Хмельницьким ще у 2006 році. Сьогодні там працює 11 підприємств, діє власний тренінговий центр, а довкола сформувалась ціла освітня екосистема з коледжами.
Greenfield і brownfield: у чому різниця
- Greenfield — будівництво в чистому полі, з нуля, з інвестиціями в усю інфраструктуру.
- Brownfield — колишні радянські промзони з наявними мережами, але застарілими приміщеннями.
Компанії, які намагаються будувати завод самостійно, часто повертаються до ідеї парку вже через рік — власне будівництво зазвичай виявляється дорожчим і повільнішим. За словами Олени, сьогодні швидкість запуску виробництва важливіша за суму інвестицій: рік випередження в запуску означає рік додаткового прибутку.
Куди релокуються виробники
Вибір локації залежить від ринку збуту: компанії, орієнтовані на ЄС, тяжіють до заходу країни (Львів, Хмельницький, Вінниця), тоді як орієнтовані на внутрішній ринок частіше лишаються в центральній Україні. Проблема менших міст — дефіцит робочої сили, яку доводиться завозити з інших регіонів.
Безпекові інструменти
Частина парків уже впроваджує військове страхування (зокрема через MIGA — на прикладі M10 Lviv Industrial Park) та власні системи ППО. Це стає додатковим аргументом для іноземних інвесторів, які розглядають вихід на український ринок навіть під час війни — серед прикладів Kingspan, Kronospan, фінська Peikko.
Головний висновок
За словами Олени Подольської, Україна не чекає на «повоєнну відбудову» — бізнес відбудовується вже зараз. Найуспішніші індустріальні парки — ті, що засновують самі виробники, поєднуючи податкові пільги, компенсацію інфраструктурних витрат і можливість формувати навколо себе кластер суміжних виробництв.
Повне інтерв’ю читайте на сайті UA.NEWS →
Дізнайтесь, як PB Energy Consulting допомагає бізнесу обрати та розвинути індустріальний парк →